МЕХАНІЗМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ НАСЕЛЕННЯ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА КИЄВА)

Анотація

Значна кількість наукових праць присвячена проблемі реалізації ідей сталого розвитку на рівні регіонів і міст. Не зважаючи на те, що накопичено певний досвід та узагальнено основні ідеї, поки що немає відпрацьованого механізму зміни моделей поведінки населення відповідно до цілей сталого розвитку. Неекологічна поведінка населення є однією з найбільших перешкод на шляху досягнення цілей сталого розвитку, що спричинено недостатністю обізнаності населення щодо екологічних проблем, незмінністю традицій та стилю життя. Екологічна поведінка включає в себе такі практики як переробка сміття, зменшення споживання води та електричної енергії, використання громадського та вело транспорту, світлодіодних ламп замість флуоресцентних та ін. Стимулювання екологічної поведінки у повсякденному житті населення є важливим чинником розвитку зелених секторів економіки. В статті дано загальну оцінку екологічній поведінці населення в місті Києві та Україні в цілому. Також виділені моделі поведінки населення залежно від ї ї відповідності цілям сталого розвитку. Модель поведінки формується залежно від належності громадян до певних соціальних груп, їх віку, освіти та інших характеристик. В статті запропоновано як ключовий елемент механізму сталого розвитку розглядати зміну моделей поведінки населення під впливом певних засобів та інструментів, що можуть буди запроваджені міською владою. Поєднання інформаційних та структурних стратегій є найефективнішим способом стимулювання екологічної поведінки населення. Інформаційні стратегії мають на меті збільшення знань суб’єктів дії про види екологічної поведінки. Структурні стратегії спрямовані на зміну ситуативних чинників як, наприклад, наявність, фактичні витрати та переваги альтернативних видів поведінки. Реалізація політики заохочення потребує вибору між великою кількістю заходів та інструментів впливу. Ми пропонуємо індивідуалізований маркетинговий підхід, в якому заходи адаптуються до потреб, бажань та сприйняття бар’єрів екологічної поведінки окремими групами громадян.