ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗОНИ САДИБНОЇ ЗАБУДОВИ МІСТА ЛЬВОВА (НА ПРИКЛАДІ МІКРОРАЙОНУ КОЗЕЛЬНИКИ)

Анотація

Зона садибної забудови посідає важливе місце у геопросторовій організації міста Львова. За генезисом виділено три типи садибної забудови – колишні села, які увійшли в адміністративну межу міста у ХХ ст.; спеціально сплановані квартали садибної забудови для різних соціальних груп населення; невеликі вкраплення садибної забудови у центральній частині міста на ділянках зі значним перепадом висот.
Просторова трансформація мікрорайону Козельники у Львові, який належить до першого типу, розпочалася у 1860-ихрр. і призвела до втрати усіх сільськогосподарських земель та декількох житлових кварталів, появи внутрішніх бар’єрів, що у наслідку посилило соціальну ізоляцію усередині мікрорайону. На сучасному етапі Козельники є буфером між промисловою зоною та новим житловим масивом Сихів. Зона садибної забудови має стійкі межі, за винятком південно-східної околиці, де найбільш інтенсивно ведеться будівництво багатоповерхівок. Планувальні особливості приватизованих земельних ділянок та вузькі вулиці гальмують проникнення міських архітектурних форм у сільську забудову. Ущільнення забудови в основному відбувається шляхом зведення прибудов чи нового житла на присадибних ділянках без їхнього подрібнення. Специфічна соціальна структура, гібридні риси повсякденного життя та стійкі установки більшості людей на збереження існуючого способу життя у подальшому сприятимуть збереженню переважно сільського культурного ландшафту мікрорайону.
Найбільш гострими проблемами у садибній забудові є: неякісні ґрунтові дороги, відсутність об’єктів соціальної сфери, у багатьох домогосподарствах централізованого водопостачання і водовідведення. Вирішення цих проблем потребує суттєвих капіталовкладень та цілеспрямованих містопланувальних рішень для покращення умов життя населення.