ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ АГЛОМЕРАЦІЙ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.17721/2413-7154/2021.87.72-81Ключові слова:
глобалізація, урбанізація, міські агломерації, світові міста, регіониАнотація
На сучасному етапі розвитку суспільства відмічається посилення інтенсивності глобалізаційних процесів та підвищення ролі міст у соціально-економічному розвитку країн та регіонів. Найбільш важливу роль відіграють агломерації, які мають статус глобального (світового) рівня. Метою роботи є аналіз впливу глобалізаційних процесів на особливості розвитку міських агломерацій в сучасних умовах, а також виявлення проблем та перспектив їхньої подальшої еволюції. Дослідження виконано на основі системного, синергетичного, інформаційного та суспільно-географічного підходів із застосуванням методів індукції та дедукції, порівняння, аналогії, аналізу, синтезу, систематизації, а також математико-статистичного та картографічного методів. Поширення глобалізації в історичній ретроспективі характеризувалося трьома хвилями: перша (перша половина ХХ століття) характеризувалась інтенсивним розвитком міст і промисловості, розбудовою транспортної інфраструктури; друга (друга половина ХХ століття) була ознаменована формуванням транснаціональних, трансконтинентальних та глобальних корпорацій, перенесенням «брудних» виробництв на територію бідних країн третього світу; третя (початок XXI століття – дотепер) характеризується виходом урбанізації за межі геополітичних та адміністративних кордонів. Важливим трендом сучасного розвитку міст є тенденція до розвитку міських агломерацій, підвищення їх значення у сучасних просторових трансформаціях та у всіх без виключення процесах, що відбуваються на планеті. Агломерації у розрізі регіонів світу виникали доволі нерівномірно, найбільша їх кількість у США, Європі та Азії, з прискореними темпами розростаються агломерації у Африці та Латинській Америці. Якщо до ХХ століття великі агломерації формувались здебільшого у розвинених країнах та регіонах світу за рахунок наявного ресурсного, економічного потенціалу, то тепер процеси інтенсивного агломерування притаманні містам і країнам, що розвиваються, де відбувається збільшення кількості агломерацій. Значне збільшення кількості міст і агломерацій в країнах низького рівня розвитку призводить до появи та загострення в них глобальних проблем сучасності.
Посилання
Angel, S., Parent, J., Civco, D. L., Blei, A., & Potere, D. (2011). The dimensions of global urban expansion: estimates and projections for all countries. Progress in Planning, 72(2), 53-107.
Bai, X. (2019). Landscape urbanization and economic growth: positive feedbacks and sustainability dilemmas. Environmental Science & Technology, 46, 132-139.
Berry, B. (2008). Urbanization. In Urban Ecology (pp. 25-48). Boston, MA: Springer.
Boudeville, J. (1966). Problems of Regional Economic Planning. Edinburg.
Castells, M. (1996). The Rise of the Network Society. Cambridge, MA: Blackwell.
Chandler, T. (1987). Four Thousand Years of Urban Growth: An Historical Census. Lewiston, St. David’s University Press.
Childe, V. (2017). The Urban Revolution. Town Planning Review, 21(1), 3-17.
Fujita, M., Krugman, P., & Venables, A. (2001) The Spatial Economy: Cities, Regions, and International Trade. Cambridge, Massachussettes: The MIT Press.
Galbraith, D. K. (1958). The Affluent Society. Cambridge: The Riverside Press.
Geddes, P. (1915). Cities in Evolution. London: Williams & Norgate.
Global Urbanization: Perspectives and Trends at: https://www.researchgate.net/publication/324896938_Global_Urbanization_Perspectives_and_Trends
Hall, P., & Pain, K. (2006). The Polycentric Metropolis: Learning from Megacity Regions in Europe. London: Earthscan.
Henderson, V. (1980). The effects of urban concentration on economic growth. American Economic Review, 70(5), 894-910.
Jacobs, J. (1984). Cities and the Wealth of Nations. New York: Random House.
Mackinder, H. J. (1904). The geographical pivot of history. The Geographical Journal, 23(4), 421-437.
Moisio, S., & Jonas, A. E. G. (2018). City-regions and city-regionalism. Handbook on the Geographies of Regions and Territories, 285-297.
Mumford, W., & Guitteau, W. (1942). History and Geography of Ohio. Ginn and Company.
Nemets, K., Segida, K., Nemets, L., Kravchenko, K., Kobylin, P., Telebeneva, E., & Klyuchko, L. (2022). Methodology of human-geographical researches:contemporary approaches and methods. Bulletin of V. N. Kharkiv National University. Karazina, series «Geology. Geography. Ecology», 56, 143-158.
Our World in Data at: https://ourworldindata.org/urbanization
Porter, M. (2001). Regions and the new economics of competition. In A. J. Scott (Ed.), Global City-Regions: Trends, Theory, Policy (pp. 139-157). Oxford: Oxford University Press.
Sassen, S. (2005). The global city: Introducing a concept. The Brown Journal of World Affairs, XI(2), 27-43.
Scott, A.J. (2001). Globalisation and the rise of city-regions. European Planning Studies, 9, 813-824.
Smith, N. (2020). New Globalism. New Urbanism: Gentrification as Global Urban Strategy. Antipode, 34(3), 427–450.
Storper, M. (1997). The Regional World: Territorial Development in a Global Economy. New York: Guilford Press.
Storper, M. (2013). Keys to the City. Princeton: Princeton University Press.
Taylor, P. (2011). World city networks: Measurement, social organization, global governance, and structural change. In M. Amen, N. J. Toly, P. Mccarney, & K. Segbers (Eds.), Cities and Global Governance (201-216). Ashgate: Farnham.
UN 2020. World Population Prospects. Available at: https://population.un.org/wup/
Wallerstein, I. (2011). The Modern World-System: Capitalist Agriculture and the Origins of the European World-Economy in the Sixteenth Century. New York: University of California Press.
Weber, M. (2012). Economy and Society. Transl. from German by M. Kushnir. Kyiv: Vsesvit. [In Ukrainian].
Williamson, J. G. (1996). Globalization, Convergence, and History. Journal of Economic History, 56(2), 277-306.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Катерина КРАВЧЕНКО

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Стаття та будь-який пов’язаний з нею опублікований матеріал поширюється за ліцензією Creative Commons Attribution License (CC BY 4.0). Автори зберігають авторські права та надають журналу право на публікацію статті.