Поширення та промоція

Насправді, робота сумлінного та зацікавленого автора зі своєю науковою статтею не завершується моментом її публікації. На етапі "постпродакшн" варто максимально подбати про те, щоб вашу статтю мало можливість прочитати якомога більше читачів, в першу чергу – фахівців з тематики, на яку написано статтю.

По-перше, якщо вашу статтю частіше читатимуть, ваші результати та висновки стануть відомі більшій кількості колег, зокрема і фахівців, які займаються тією самою або близькими науковими проблемами. Таким чином, ваші ідеї, аргументи, висновки мають шанси бути використаними колегами-науковцями в їхній роботі – ваша праця не ляже в архів, а матиме шанси вплинути на розвиток світової науки.

По-друге, якщо статтю частіше читатимуть фахівці у відповідній галузі, її частіше цитуватимуть в своїх наукових публікаціях. Відповідно, зростатиме ваш індекс цитування. Факт інтересу колег до вашої роботи приємний сам по собі. Крім того, індекс цитування враховується як один з ключових індикаторів при оцінці результатів наукової діяльності, тому важливий з точки зору кар’єрного зростання, можливості бути залученим до різноманітних наукових проєктів та авторських колективів.

Яким чином можна вплинути на кількість переглядів та цитувань своєї наукової статті?

По-перше, можна повідомити про це друзів, знайомих та колег у звичайних соціальних мережах, створивши пост або повідомлення: Facebook, Twitter, Telegram, WhatsApp, тощо.

По-друге, є сенс розмістити бібліографічний опис статті та посилання на неї (за наявності варто вказати DOI – ідентифікатор цифрового об’єкта від компанії CrossRef, який зараз присвоюється абсолютній більшості публікацій в періодичних наукових виданнях) на своїй особистій сторінці на вебсайті установи, де ви працюєте або навчаєтесь, у своєму резюме (Curriculum vitae, CV), особливо якщо воно розміщене в мережі Інтернет, а також, за наявності – на особистому вебсайті-візитівці.

По-третє, варто створити та підтримувати власний авторський профіль на спеціальних відкритих платформах, створених для обміну інформацією та поширення публікацій між науковцями. Однією з найбільш популярних таких платформ є ResearchGate – науковий портал та соціальна мережа, що містить інструментарій для розміщення власних публікацій та поширення їх у відкритому доступі або за запитом від інших учасників мережі. ResearchGate – цінний ресурс для альтернативного зберігання електронних копій наукових публікацій.

По-четверте, варто створити та своєчасно оновлювати авторський профіль в Google Scholar – пошуковій системі вільного доступу, яка індексує як анотації, так і повнотекстові версії наукових публікацій всіх форматів і дисциплін. Портал вважається найбільшою в світі академічною пошуковою системою зі ступенем охоплення до 90% всіх англомовних статей. Система Google Scholar розраховує власний індекс цитування кожного зареєстрованого автора, що дозволяє відслідковувати рівень цитування як власних публікацій, так і публікацій інших науковців. Для реєстрації потрібно мати інституційну електронну адресу (email).

По-п’яте, потрібно зареєструвати свій власний цифровий ідентифікатор науковця ORCID (Open Researcher and Contributor ID) – алфавітно-цифровий код для унікальної ідентифікації авторів наукових публікацій. Шляхом реєстрації ORCID науковці забезпечують коректну цитованість своїх статей (статті не «втрачаються» пошуковими системами), можливість подавати свої статті до престижних міжнародних наукових видань (більшість видань високого класу вимагають подавати інформацію про ORCID при подачі статті), можливість участі в рейтингах науковців міжнародного рівня та брати участь у подачі грантових заявок на міжнародні наукові проєкти. Зручною особливістю ORCID як сервісу є можливість здійснювати експорт та імпорт наукометричного контенту з інших профілів, таких, наприклад, як ScopusID, ResearcherID, Google Scholar.

По-шосте, варто подбати про розміщення повнотекстової версії або анотації вашої статті в інституційному депозитарії установи, де ви працюєте або навчаєтесь. Такий крок спрощує пошук вашої статті за допомогою веб-пошукувачів та слугує додатковою гарантією збереження резервної копії електронної версії статті в мережі Інтернет.

По-сьоме, у науковців прийнято розміщувати інформацію про свої останні публікації в кінці електронного листування. Після прощальних слів у такому випадку додаються слова "read my last articles" та дається перелік з 3-4 найбільш важливих публікацій.

Нарешті, для популяризації своїх наукових результатів та підвищення кількості цитувань своїх наукових праць варто розповідати про своє дослідження та публікації на різноманітних доступних майданчиках – конференціях, семінарах, круглих столах. Деякі вчені ведуть власні подкасти чи відеоблоги для популяризації власних досліджень.

За матеріалами книги: Як написати наукову статтю в журнал Scopus/Web of Science: Навчальнометодичний посібник / Микола Гоманюк, Олексій Гнатюк. Херсон-Київ, 2024. 108 с.